Подорож — переміщення якоюсь певною територією з ціллю її вивчення, а також із загальноосвітньою, пізнавальною, спортивною цілями.
До XVIII–XIX ст. Подорожі були одні з основних джерел отримання інформації про ті чи інші країни (їх природі, населенні, історії, господарстві); загальному характері й окреслені поверхності Землі. Від античного часу збереглись описи подорожей Геродота, вчених, які супроводжували Олександра Македонського в його походах. Класичний приклад подорожей Середньовіччя — походи Марко Поло і Афанасія Микитина. Подорожі з релігійними цілями (для поклоніння святим місцям) в Середньовіччі отримало назву «паломництво»; російські паломники, в числі котрих, наприклад, ігумен Даніїл, залишали подорожні записки про свої подорожі, отримавши назву ходження. Епоха Великих географічних відкриттів характерна багатьма подорожами, в корінні змінивши уявлення про планету.
Пізніше велике значення для розширення знань про Землю мали мандрівники Д. Ливінгстона і Г. Стенлі, М. М. Пржевальського та інших; однак вже Пржевальський називав свої мандри науковими, так як вони могли задовольнити лише запити первинного і загального знайомства з особливостями тієї чи іншої території. Тому уже в XVIII–XIX ст., по мірі поглиблення досліджень, конкретизації та спеціалізації навчальних цілей і задач, подорожі почали набувати характеру навчальних експедицій (Арміній Вамбері). З середини XX сторіччя, у зв'язку з бурним розвитком туризма, термін «подорожувати» став означати будь-яку поїздку, зроблену в якійсь мірі самостійно, незалежно від туристичної компанії. Мандрівниками сьогодні називають людей, що влаштовують самостійно поїздки, часто авантюрні (наприклад Ф. Ф. Конюхов, В. А. Шанин, І. П. Сініцин). Подорож з принципіальною відмовою від послуг туристичної компанії називається «бекпакінг» (backpacking).
Іва́н Бо́гдан — перший виходець із України, чия нога ступила на землю Американського континенту.
Команда EQUITES — група українських мандрівників-екстремалів здійснили знімальні експедиції на всі континенти Землі.