Подорож — переміщення якоюсь певною територією з ціллю її вивчення, а також із загальноосвітньою, пізнавальною, спортивною цілями.
До XVIII–XIX ст. Подорожі були одні з основних джерел отримання
інформації про ті чи інші країни (їх природі, населенні, історії,
господарстві); загальному характері й окреслені поверхності
Землі. Від античного часу збереглись описи подорожей
Геродота, вчених, які супроводжували Олександра Македонського в його походах. Класичний приклад подорожей
Середньовіччя — походи
Марко Поло і Афанасія Микитина. Подорожі з релігійними цілями (для поклоніння святим місцям) в Середньовіччі отримало назву
«паломництво»;
російські паломники, в числі котрих, наприклад, ігумен Даніїл, залишали
подорожні записки про свої подорожі, отримавши назву ходження. Епоха
Великих географічних відкриттів характерна багатьма подорожами, в
корінні змінивши уявлення про планету.
Пізніше велике значення для розширення знань про Землю мали
мандрівники Д. Ливінгстона і Г. Стенлі, М. М. Пржевальського та інших;
однак вже
Пржевальський
називав свої мандри науковими, так як вони могли задовольнити лише
запити первинного і загального знайомства з особливостями тієї чи іншої
території. Тому уже в XVIII–XIX ст., по мірі поглиблення досліджень,
конкретизації та спеціалізації навчальних цілей і задач, подорожі почали
набувати характеру навчальних експедицій (
Арміній Вамбері).
З середини XX сторіччя, у зв'язку з бурним розвитком туризма, термін
«подорожувати» став означати будь-яку поїздку, зроблену в якійсь мірі
самостійно, незалежно від туристичної компанії. Мандрівниками сьогодні
називають людей, що влаштовують самостійно поїздки, часто авантюрні
(наприклад Ф. Ф. Конюхов, В. А. Шанин,
І. П. Сініцин). Подорож з принципіальною відмовою від послуг туристичної компанії називається «бекпакінг» (backpacking).
Іва́н Бо́гдан — перший виходець із України, чия нога ступила на землю Американського континенту.
Команда EQUITES — група українських мандрівників-екстремалів здійснили знімальні експедиції на всі континенти Землі.
